Последние темы
» Срочно. 1 место в каюте
Вс Апр 23, 2017 2:15 am автор Максим272

» 9-Е МАЙСКОЕ ПАРУСНОЕ РАЛЛИ
Чт Фев 02, 2017 7:59 am автор Максим272

» Интересные факты
Сб Ноя 05, 2016 4:42 pm автор Admin

» Регата в Греции
Сб Ноя 05, 2016 4:22 pm автор Admin

» Путешествие по Хорватии на парусной яхте
Вс Июл 19, 2015 9:08 am автор Гость

» Интересные интерьеры
Сб Май 30, 2015 5:47 pm автор Гость

» Фирма которая занимается окнами в Канаде
Вт Май 26, 2015 6:49 am автор Олег277

» Лучшие сериалы
Вт Май 26, 2015 2:55 am автор Dorn

» Ревность...
Вт Май 26, 2015 2:51 am автор Dorn

Поиск
 
 

Результаты :
 


Rechercher Расширенный поиск

Нравится

МАКСИМЕЦЬ

Предыдущая тема Следующая тема Перейти вниз

МАКСИМЕЦЬ

Сообщение  Admin в Чт Сен 29, 2011 9:31 am

Довбуш мав вітчима. Той посилав його худобу пасти. Якось пас Довбуш в ущелині худобу, і там з'явився дідусь.
- Іди, - каже, - до он тої криниці, помийся. Довбуш так зробив. Дід тоді каже:
- Синку, будеш межи сильними сильний, ніхто тебе не знищить, лиш аби ти ніколи жінці правди не казав.
Довбуш сказав правду Дзвінці і загинув. Кажуть, що Довбушеву голову показували тут, але в це ніхто не вірить, бо то показували голову з когось іншого, а голову Довбуша Потоцький узяв собі.
Правда, опришок, аби його не пізнав ніхто, розсікав собі обличчя. Коли Довбуша вбили, розбіглися опришки, й один забіг до нашого села, зайшов у Грепелів двір. Грепелів у той час був лісом-пралісом.
Зайшов опришок під гору, вибрав безпечне місце, і зробив собі печеру. Сидів там рік чи два. Коло себе не мав нічого, лишень топір, ніж, зброю. Полював, м'ясо пік на вогні і живився. І так собі думав-думав, що самітний не буде жити, і пішов попри Бухтівець на Старуню. Прийшов у Старуню І городами сунувся по хат. Він хоче увійти до крайньої хати, а то дівчина виходить з водоніскою до криниці. Як вона схилилася, він підсунувся легенько і її-чап!
Вона побачила, що чоловік - як ведмідь, але той чяпнув її
за писок і сказав:
- Тихо! Бо тя задушу!
Бере її під пахву та й городами у ліс. Так її ніс, ніс, а вона питає: ' ,
- Куди мене несеш?
- Я тебе беру за жінку!
Далі взяв за руку, та й вів так, як дитину. Завів у гори, в печеру. Цей опришок називався Максимом. І донині є присілок Максимець і рід Максимчуків.
У Грепелевім зворі жив він із жінкою коло двох років. У рік вона народила сина. Максим усе приносив, годував їх, а одежу і взуття робив зі шкіри. Коли дитині вже було два роки, сказав:
- Час, жінко, піти до твоїх батьків. Вона з радості заплакала.
- Печи м'яса в дорогу.
Налагодила дещо, опришок печеру маскує і каже:
- Сьогодні вибираємося до твоїх родичів. Дитину бере на ліву руку, а жінці каже сідати на праву і триматися за шию.
Узяв їх, як галушки, поніс.
- Я, каже, - до них піду ніччю. А вона говорить:
- Куди ти знаєш іти, як у таких печерах живеш? . -Я все знаю і пам'ятаю, коби ти так пам'ятала.
Ну і прийшов до її родичів. А родичі чекали рік-два - нема дівки. Гадали, що втопилася. Вже забувають.
Він жінку з дитиною лишив у городі, а сам іде до хати. Таке страшидло суне! Подав руку, обняв господаря і господиню й каже:
Я вам зять. Я - Довбушів опришок, що вкрав вашу доньку. Закликав її з дитиною. Всі тішилися, а він говорив:
- Я хочу заселити ту частину гір. Колись, може, люди будуть жити, то аби пани не мали там права.
Так і було. Виникло село Максимець, і люди в ньому панщини не знали.

Admin
Admin

Сообщения : 144
Дата регистрации : 2011-05-17

Посмотреть профиль http://says.2x2forum.com

Вернуться к началу Перейти вниз

Предыдущая тема Следующая тема Вернуться к началу


 
Права доступа к этому форуму:
Вы не можете отвечать на сообщения